А він, бач, голодний.
Пробач його, панно,
Вовча просить їсти, хоча й агресивно.
Сьогодні так модно –
Сміливим і драним.
Вмирають сумні, боязкі і пасивні.
А він, бач, мовчав би,
Та щось не навчили,
А ви його гладите супроти шерсті.
І що? Його чавить
Життя що є сили –
Не може ж він просто узяти й померти.
У нього у кодлі
Він п’ятий чи шостий.
Статистика каже – такі помирають.
Він просто голодний,
Він кинутий просто,
І вибору іншого в нього немає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590359
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2015
автор: Кот Єльпітіфор