Коли тумани бродять на світанку
В долинах, що розкинулись між гір,
Долає шлях красива Галичанка
Із мрійних снів – в буденний, звичний двір.
В її незмінній полотняній тайстрі
Є яблука і місяця ріжок.
Ночами їй нашіптує Чугайстер
Легенди втаємничених казок
Та вірші - феєричні, незрівняні,
Що душу читача беруть в полон,
Але Чаклунка віддає Роману
Палкого серця заповітний трон.
Та Гостя з втаємниченого лісу
Мене водила в смерековий рай.
Над водоспадом підняла завісу,
Весь Прикарпатський показала край.
Ми в хитавиці підвісного мосту
Серцями і руками - заплелись.
Тож – дякую, Наталю, люба Госте,
Що доля разом нас звела колись,
Таких несхожих зовсім – поєднала,
Ромашку з маком – у вінок вплела,
Спасибі, мила, і тобі, й Роману
За дивоквіт – любові та тепла!!!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-HQi-laykws[/youtube]
Ось на такому підвісному місточку, стояли, узявшись за руки. Хіба таке забудеш?
Красно дякую, Наташо, тобі і Роману за таку незабутню подорож у Яремчу, за екскурсію і за тепло!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590294
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2015
автор: Ірина Лівобережна