Скажіть, чи хтось відчує батька?
Котрий залишився один,
Гадаєте що він завзято,
Чи віддано цього хотів.
Що він просив ось цю самотність,
Котра його не покида,
І в сумі будні полишати,
Чекати тих кого нема.
Скажіть, чи хтось відчує батька?
Котрий себе лише винить,
І все кохає й вірить в неї,
Хоча життя вже не змінить.
І все що було, є та казка,
Адже буденність не така,
Вона жорстока й прохолодна,
Самотніх сильно обгорта.
Скажіть, чи хтось відчує батька?
Котрий є батьком в самоті,
Він споглядає фото картки,
Як частку спогадів в житті.
І все жалкує про ту втрату,
Котра життям його була,
Та на сьогодні це вже мрія,
Котра за вітром в вир пішла.
Скажіть, чи хтось відчує батька?
Відчує все його життя,
Побачить будні не яскраві,
Лише робота є одна.
І віра щира як молитва,
Для сина присвятить життя,
Хоча нема його так поруч,
Та десь із ним моя душа.
Скажіть, чи хтось відчує батька?
Побачить біль в його очах,
Побачить сум що не згасає,
Відчує те чого нема.
І в алегорії буденній,
Я посміхаюся щодня,
В середині війна пекельна,
Немов загинула душа.
А.А. Отченко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590252
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2015
автор: Андрій Анатолійович Отченко