МИНАЮТЬ ДНІ

МИНАЮТЬ  ДНІ

Минають  дні  і  роки…  час  минає,
І  витоки  осінній  дощ  змиває,
Стирає  з  пам’яті  події  і  слова,  –
Тепер  вже  пишеться  історія  нова…

Не  в  тому  річ,  не  в  тому  наше  горе,
Що  рідні  губляться  пісні  в  просторі.
Печаль  у  тому  є,  які  всі  стали  ми…
Колись  же  поважали  нас  межи  людьми!

У  тому  смуток,  в  тому  наше  горе,
Що  нас  поглинуло  житейське  море.
Тепер  турботи  забавляють  нас  нові,
Тому  стаєм  бездумно  в  позу  візаві.

У  тому  річ,  якими  всі  ми  стали,
Ми  гідність,  честь  свою  в  багно  втоптали,
Себе  не  хочем  поважати  і  цінить.
Чи  так  ми  Батьківщину  вміємо  любить?

05.12.2009  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590230
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2015
автор: Martsin Slavo