Ти мала бути квіткою, небесної краси.
Та поруч вимахав будяк - свій сік йому даси.
Ні зміна місць, ні втеча
не додали безпеки.
Якщо будяк далече -
то смокче і здалека.
Ти вже із ним зрослася - невже не розірвати?
Невже немає сенсу ці грати подолати?
Надіятися хочеться,
що він ось-ось насмокчеться...
І навіть трохи боязно -
без нього буде порожньо.
Але...
Коли воно не смокче невгамовно -
саме тоді і має бути повно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590215
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2015
автор: Yurko Okhapkin