Хати ще сплять, закриті штори,
Дрімає небо і земля,
В журливій втомі осокори
Своє розкинули гілля,
Розтрушені у небі зорі
Пітьму розсіюють нічну,
Туман простори неозорі
Преображає у ману.
І вже не дуб ото на розі,
А сивий велетень чи маг,
А біля нього на дорозі
Хатинка йде на двох ногах,
На невеличкому горбочку
Русалки водять хоровод,
А недалеко на пеньочку
Вмостився Ох-білобород...
Замріяний і сумовитий
В долині спочиває став,
І сонях, зрілістю налитий,
Іще голівки не підняв.
Вдихають квіти прохолоду,
Та розпускатись не спішать,
Бо тільки сонцю свою вроду
Вони бажають показать.
Біля криниці верби стрілись...
Приніс їм вітер новину:
Такі вже сни йому наснились,
Що я й сказати не збагну!
Навколо лагідність і тиша...
Думки сплітаються в вірші...
Живи!І вір у щось найвище -
Таке приємне для душі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2015
автор: Анастасія Лінчук