Весна з ріллі, як зі шкільної дошки,
Стирає крейди залишки сирі
І на палітрі власній вже колошка
Найкращі фарби ніжних кольорів.
Всерйоз ніхто сваритися не буде
За знищені полотна. А зимі –
Художниці – тепер не до етюдів:
Хоча б вдалося уціліть самій.
Задкує наполохано по полю,
Відлежується в темінь по ярках
І знов бреде у напрямі на полюс,
І помсту виколихує в думках.
Але весна того не хоче знати –
Грунтує для картини чорнозем
І рогозу торішню, й саду клаптик…
Щоб захлинулось зеленню усе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589994
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2015
автор: Ніна Багата