ЩАСТЯ
Несусь до обрію, де сонце сходить.
Здається, – щастя там моїх примар.
Там промінь прожене теплом негоди,
Розтопить злобу темно-сірих хмар.
І задзвенять весняні талі води,
Умить розтануть злежані сніги,
Почую пташок звучні хороводи,
Весняні квіти вкриють береги.
Душа, пройнята ніжністю, співає.
Красою сяють ріки, ліс, поля…
Я свіжий вітер перемін вдихаю…
Напевне, щастя – це моя земля.
24.12.2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589916
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2015
автор: Martsin Slavo