Сипнула нічка з неба у пригорщі зірок,
Посеред всіх твоя, єдина, - наймиліша.
Душу теплом осяйним оділа в яломок,
Вигнала злидні геть - я стала зовсім інша.
Світ незвіданий відкривсь мені - кохання синь,
Летіли в безмір я і ти - маліла осінь.
Цідила крізь тіла любов сиву нетлінність
І лився шепіт: ще, - й було відсутнє, - досить.
І трунком вогняним наповнювались єства,
Гаряче дихання гойдало наші груди.
Те єднання хмільне, де незабутня краса,
Вписалася у спомин ярликом спокуси.
26.06.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2015
автор: Валентина Ланевич