паморока височіє
у заблукалому оці твоєму
темнішому ніж уява мерця
і родяться з твого ока
живі і самотні
родиться з живих - земля
з самотніх – родиться вода
рікою
є те що болить попелом
у відстані до тебе
що вдихають дерева – і падають
на живих і самотніх
і падають крила з неба
білими образками часу
живого і самотнього
височієш паморокою
жива і самотня
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589841
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2015
автор: Хаген