Її вигини пестив свіжий вітер,
спину лоскотала зелена трава,
до тіла притиснулись духмяні квіти
про щось думала русява голова.
Думала про сад запашний і волошки,
там, десь місце для нього і неї,
розквітало всередині багато і трошки,
улюблені квіти її орхідеї.
Як візьме її за руку,
губами приголубить бліді скроні,
почує її біль - порахує стуки,
Зцілить її у своїх долонях.
Про крилаті мрії і море,
шум морських сухожиль та хвиль,
безкрайнього неба - німих просторів,
де, згасає найпекучіша біль.
Глибокий океан: амфібій та риб,
приміряла образ красивої русалки,
там, чула важкої води ритм,
відважних історій самотніх рибалок.
В безодні мрій та сподівань
бігла в пристрасті думок до нього,
полеглих зірок та нездійсненних бажань,
поки немає в неї нікого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589723
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2015
автор: Міша Малюк