Було спочатку Слово і Майдан,
А потім сльози й повні ріки крові.
Шукали ми хоч крихітку любові.
Ішли на смерть, щоб жити без кайдан.
Сльозились біллю перли пурпурові
З роз’ятрених Вкраїни-неньки ран.
Вмивалось небо краплями роси,
Ми їх збирали, бо хотіли пити.
Стелилися під ноги оксамити
Свинцевих куль і чулись голоси
Ангеликів… А ми хотіли ЖИТИ!!!
Мій генерале, знов нас продаси?
Розкрають «Гради» на шматочки ніч,
Заквилять в рідній стороні трембіти….
Спинися, Доле! В нас же дома діти!
НЕ залишай їх, Боже, край узбіч.
Ох, скільки ще лишилось протиріч…
Іде війна…
Холодна смерть….
Граніти….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589678
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.06.2015
автор: Олена Іськова-Миклащук