Народе встань-невже забув?
Якого роду,й ким,ти,був?
Твій дім руйнують та грабують,
У чари злії замурують!
Чому так довго,люде,спиш?
Синів вбивають-чом мовчиш?
Чому не глянеш,що кругом?
Шматують тіло батогом,
Немов на шибениці,палачі,
Знов попихають й бють кнутом!
І прибивають до хреста-
А ти зневірився в Христа-
У Господа й отця Святого?
А ласку,ти,вимолюєш у нього?
За скоєні усі,свої,гріхи!
Встань,знову,й не мовчи,
Останнє слово,ти,скажи,
А ні,утоплять в власній крові,
Зітруть,немов в млині-війною,
Де землю лишать сиротою,
Де буряном засіється душа,
Погасне небо квітом спориша,
Калини,ягода зів*яне,
Тай хто ж тобі у вічі гляне?
Лиш Господь та свята земля,
Полиш,ти,долю кріпака,
Ти не байструк-козацький внук,
Кати хай лишаться без рук,
Воскреснеш ти-воскресне Україна!
На всі віки-одна,єдина!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589637
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.06.2015
автор: Леся Утриско