Благодать.
Ллється із неба Твоя благодать,
Той бачить, хто бачити може,
А хто не бачить, то славу воздать
Не знає, не вміє, мій Боже.
Дихає він, - то Твоя благодать.
І як ложку несе до рота,
Жує, смакує і може ковтать,
Відпочине, йде до роботи.
Твоя благодать працює всю ніч –
Відновлює кожну клітину.
Нещасний, сліпий, не знає в чім річ:
Він славить і хвалить людину.
Ти терпеливий, даєш благодать,
Бо знаєш, що значить людина:
Ненавчена Богу славу воздать –
Нікчемна маленька краплина.
Кличеш: «Покайся, до Мене прийди,
Бо зникнеш навіки, як пара,
І не залишаться навіть сліди:
За гріх – вічна смерть, то є кара.
Ось Мій Син – вічна Моя благодать,
Спасіння, невірна людино!
Я хочу вічність і радість вам дать.
Люблю..., непослушна дитино!»
Всюди, у всьому Твоя благодать,
Милосердний і Вічний, Боже.
Славу, хвалу Тобі буду співать,
Поки тіло дихати зможе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589583
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2015
автор: Тріумф