Безгріховним й наївним не треба імен.
Серед мороку молінням лунає ніжне «ти» і невпевнене «я».
Цим двом не треба над головою любові знамен.
Їх зустріч, як випадкова смерть.
Вона розпластала обійми, аби легше було розіп'ясти.
Йому в ту хвилину най увесь світ шкереберть
Ще б встигнути вивчити, виміряти, вимолити тіла її хоч чверть.
Вони навчилися, заплющивши очі вчувати серце.
Невідомо, хто з них вистраждає й спасеться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589390
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2015
автор: Анна Крисальна