Місяць на небі в полоні- закоханий
В рідний світ зір (у їх погляд сполоханий).
Щедрістю пещений, серцем захоплений,
Думкою спійманий, та не розтоплений.
Вічно на небі окутаний вродою.
Душу від себе жене, наче прокляту.
Він опирається горю неньчиному ,
Щиро сміється ключу журавлиному.
Місяць на небі зрадливий нещирістю,
Він переповнений підлістю й мстивістю.
Хоч половина його повна святості-
Інша вмирає від вбогості ратуші.
Місяць на небі чи грішний, чи праведний?
Він посміхається, ще не покараний.
Гордістю груди розбило на тисячі,
Небо в полоні Святого Величності.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589377
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.06.2015
автор: Сновида