Ми лиш одні у цьому світі,
Цей райський сад, пташиний спів,
І про кохання говорити
Не вистачає навіть слів…
Як ми жадали тут зустрітись
Хоча б на мить, на самоті,
І серед саду загубитись,
І все змінити у житті…
А серце розуму не чує,
В обіймах ніжних тане плоть,
Що буде далі – не хвилює,
За нас все вирішить Господь…
І манить яблуко із древа –
Спокуса вічна і лиха,
А ми, немов, Адам і Єва
За крок до смертного гріха…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589235
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2015
автор: LubovShemet