Шепоче дощ всю ніч: "Пробач",
Знайомим голосом шепоче.
Під ранок шепіт, ніби плач,
Що зупинятися не хоче.
Згадати голос - скроні знов
Болюче думка розриває.
Вже й дощ сховався, геть пішов,
Бо відповіді й він не знає.
Знайомий голос цілий день
То тихим був, то голоснішим,
А серденько немов мішень -
Той шепіт був усе влучнішим.
Знайомий голос... Та невже
Кохання перше обізвалось?
Давно в минулому живе,
За що ж воно так пробачалось?
За мрій безмежність і печаль,
За те, що я була щаслива?
За безоглядність двох мовчань -
Яка ж любов бува вразлива!
З роками істина проста,
Що перше не завжди назавжди,
З сумлінь й безсоння пророста
І в ній немає напівправди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589182
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2015
автор: Радченко