Коли мене твій голос позове,
Почую і повернуся скоренько.
Бо маю в грудях серце ще живе,
Моя любове, Україно – ненько.
На чужині вже щастя не знайти,
Та не кляну про те я долю свою.
Бо є одна на світі в мене ти,
Тож я живу і дихаю тобою.
Покличеш, я й життя тобі віддам,
За тебе лиш, за себе не боюся.
Ти мій найвищий в цьому світі храм,
Перед яким і каюсь і молюся.
Любити рідну землю над усе,
Так змалу научили батько й мати.
І серце крізь життя любов несе,
Яку нікому вже не відібрати.
І я несу слова батьківські ті,
Вони зі мною відтоді до нині.
« Якщо собі не зрадиш у житті,
То вже не зрадиш сину й Батьківщині»
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588909
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.06.2015
автор: Василь Надвірнянський