Натхненно я казала, що кохаю.
В пориві я летіла вище неба,
Догнала не одну птахів я зграю…
Спинилась, а навіщо все це треба?
Та далі підіймаюсь вище й вище
Долонями впираючись в межу:
Або у голові лиш вітер свище,
Або по справжньому тебе люблю́.
Відстань часу скаже що…напевно
Без «нас» не квітне сад в моїй душі,
Можливо, я за швидко ще й даремно
В руках тримала чорно-білі олівці?!
На висоті усе не так здається…
Свобода в крилах, приємні відчуття,
Але крило тихенько обірветься,
Питання: «чи зловиш моє життя?»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2015
автор: Hrystyna