Вона не вірить у кохання,
У інші світлі почуття.
Любити вже нема бажання,
Таке живе вона життя.
Чому ж вона такою стала?
Не відає про це ніхто.
Може зустріне ще козака,
Й пізнає ту саму любов.
Серця самотніх розбиває,
Безщадно кидаючи їх.
Це надто душу розриває,
А у відповідь байдужий сміх.
Вона поміниться, я знаю,
І стануть щирі почуття
Любові знатиме до краю,
Надіюся і вірю я.
Дізнається вона кохання:
Велике, справжнє, і сама
Не знатиме вона печалі,
Тоді і справді зміниться. Вона.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2015
автор: Nuta