Ти знаєш сумно на душі, що ти надію відібрала... Усе чудове й чисте так... Ти просто , взяла й поломала...
І думав вже що я змінюсь, почну життя тут по новому ... Але мабуть просто зіпюсь , і ти побачиш мене злого.
Усі слова брехня, суфізми клятії каліки... Невже ми щастя не знайшли, щоб дарувать любов во-віки...
Ніколи я того не знав , що то кохання і надія... Напевне б я того незнав, як би не ти моя леліє!
Ти так дістала о інфанта, ти так примушуєш мене ,страждати горем непоситним , топити серце камяне..
Але я вже не хочу чути дурні слова ці про любов, це повна калька, фальш та мордор... Брехня тай годі знов і знов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588514
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2015
автор: leolapis