Не йде вогонь з душі горнила.
Патока згіркла на устах.
Я довго так коханням снила.
Воно – пробілом на листах.
Що ж, не завжди, по серцю медом,
Бува, полин зійде чомусь.
Укрию душу щільно пледом,
На нові ігри не куплюсь.
За тим, що було, не шкодую,
Воно увись несло крило.
У радість сум перефарбую,
Поставлю знову на «zero».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)