Не встиг помітити,як закінчився матч,
Потрібну фразу загубив в кишені.
Тепер сміюсь,хоча є ненормальним,
Здається потихеньку розум їде.
Куди це ми зібрались?
Нужбо зупиніть вагон!
Вам ще зарано зі станції з'їжджати,
Побудьте ще з тверезой головой.
А ну замовкни другий голос!
Схотілось покататись(хі-хі-хі),що тут такого?
Мені пообіцяли вільне місце з купой пойла,
Хо-чу напитись.Відпусти!
Чого так дивитесь на мене?
Я нормальний!Просто не такий,як всі.
Ну відрубав вам по макітрі,
Ділитись треба,лентюхи.
Де мій трьохколісний велосипед?
Чайник вже згубив.Не вистачало й цього,
О,хлопчику він неподрібен.Прощавай!
-НЕ ЧІПАЙ!!
-Раніше треба було думати.Коли ще мозок
був частиной тіла.
Співаю пісеньку у школі (ля-ля-ля),
Чого я тут?Вже наче школу закінчив.
Так,закінчив.А вас всіх прикінчив,
Спочиньте у вогні.Всерівно краще,ніж в землі.
О,іде така чарівна пара(ааах),
Подивимось,як б'ються закохані серця.
Ой,назад їх вже не повернути,
Так некраcиво вийшло.Їхня провинА.
Ну от,а всі казали,що Я хворий (даремно),
Нормальний я,а вас нема.
Уже нема,ха-ха-ха-ха,
Чи мене нема,чи нас нема.
Яка до біса тут різниця?!
Я вііільний,
Хоч чайник по підлозі їде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588446
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.06.2015
автор: Богдан Костін