[i]Дівчинці закортіло погратися в класик([s]и[/s])ів. Автор ориґіналу - Йосиф Бродський. Тапки згризаю на льоту, помідори збережіть на салат.[/i]
Не полишай кімнати, не скоюй хибного вчинка –
Навіщо тобі те Сонце? Ти ж куриш Шипку...
Усе за дверима – пусте, тим паче – викрики щастя.
Дійди лише до вбиральні. І повертайся.
О, не лишай кімнати, не клич мотора,
Тому що простір складається з коридора –
і лиш до лічильника. А як жива заскочить
Любка і витріщить очі – жени, не знявши сорочки.
Не полишай кімнати – немов застудивсь на протягу.
Що цікавіше у світі стола і фотеля?
Нащо виходити звідти, куди за години лічені
Таким, як і був, прийдеш – як не більш скаліченим?
О, не лишай кімнати. Спіймай і танцюй босанову –
В пальті, що на голе тіло, у туфлях на босу ногу.
Лижною маззю й капустою пахне в передпокої...
Ти стільки букв написав, що тепер занадто й одної.
Не залишай кімнати. О, хай лиш ці стіни поглядом
Вловлять твоє обличчя. Врешті, інкоґніто
Ерґо сум, як спересердя кинула формі субстанція.
Не полишай кімнати! Ти думав, надворі – Франція?
Дурнем не будь! Будь тим, чим ніхто не був іще.
Не полишай кімнати! Дай волю дивану й тумбочці,
Злийся з шпалерами. Хай барикадою в дверях виросте
Шафа – від хроносу, космосу, еросу, раси, вірусу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588338
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 19.06.2015
автор: Леся Kürbis