Задуха міста. Вирвавшись з окраїн
чимдуж я поспішаю "за кермо".
Скидаю з себе прокляте ярмо, і...
одягаю інше. Не дано.
Хоча свобода суто суб'єктивна,
Хоча свобода і не має меж,
Моя свобода - телефонна книга,
і кількість друзів на сторінках соцмереж.
Я не збираюсь відкривати очі,
я навпаки - закрию їх чимдуж,
щоб не тривожили мене щоночі
десятки бідних і нещасних душ.
Тих, що лишилися позаду
Пасивних споживак брудних спільнот,
які лишили між своїх чеснот -
любов? Ні. Хтивість насолод.
Неначе розглядаю триптих Босха!
...Та приєднатись все ж спокуса є...
Ціна висока в аптечних кіосках
на виріб "2" любити не дає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588333
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.06.2015
автор: Патетика