Зірветься перший сніг,але в останнє,
Сколише келихи вино.
Настане елемент розчарування,
Повернення із романтичного кіно.
Зима відчутно близько ляже,
Без снігу,з льодом на землі.
Депресія за брата стане,
Від простору і до стіни.
Війна всередині загубить,
Знеструмить потяг до весни.
У барикадах табір зводить,
Надію перекреслює у сльози.
Час розтягнеться у прокляття,
Але не вічний плач душі.
Згадати треба не прощання,
А час знайомства серед літа.
Згадай хвилину щастя кожну,
Прогулянки,обійми,поцілунки.
Що він так само поруч хоче,
Стояти і чекати на весну.
Весна...весна взаємного кохання,
Трапляється лиш раз в житті.
Коли знайдеться хлопець схожий,
Тримай в ручатах,як своє.
Тоді до літа потяг прийде,
Знову казка підштовхне.
Підхопить на плече,напише,
І мальва знову зацвіте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588256
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2015
автор: Богдан Костін