Як тобі, горе? –
Синії гори
Шпилі встромляють в блакить.
Десь неозоре
Ятриться море,
Зграєю сонць майорить.
Полум'я ранків
Нищить фіранки,
Темрява з вікон – в вогонь.
Низка світанків
Тягнеться п'янко
Із зашкарублих долонь.
В’ється над світом
Західний вітер,
Небом будує мости,
Лагідним цвітом,
В’язкою літер
Вказує шлях до мети.
В спеку і зливу
Пісня тремтлива
В диких садах пророста.
Геть незрадлива,
Вкроплена дивом,
Ледве торкає вуста.
Трунки бузкові
Ллють в колискові
Повні пригоршні тепла.
Сонми любові
В кожному слові
Знищують натяки зла.
Вранішні схили
Зорі зросили.
Стелиться світом туман.
Вистачить сили
Зрушити брили.
Місця печалям нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588031
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.06.2015
автор: Вітрова Доця