присвячується.
стонадцятий сон як обіцянка пам'ятати про
пашіє слідом від долоні на засмаглому обличчі ночі
за п'ять років довгих широких вишитих сумом і жалем як рукави кімоно
я так і не навчилась як звертатися без по батькових як не звертатись на Ви
хіба що про себе хіба що пошепки..
посміхалась із мене - і що ще потрібно для..?
проковтнула цю посмішку як приймають причастя - розтуливши слухняно губи
і відтоді вона губиться губиться у судинах немовби тромб
повільно мандрує у напрямку грудей
до серця..
дедалі частіше і глибше мовчу як рибина назбиравши у зябра солі
і це означає що в мене все добре все добре бо щасливі ж не пишуть вірші
от тільки попід ребрами інколи нестерпно до запаморочення лоскоче -
я ненавиджу коли ти настільки мені потрібна..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2015
автор: Миярр