Ми дихаємо, але всі мов мертві,
Ховаємось за тоннами прикрас...
Наші обличча так безжально стрерті,
Світ став немов великий Алькатрас.
Ми все частіше потопаєм в злобі,
Ковтаєм літрами отруйний бруд...
Рве на шматки нас ця дурна хвороба,
Куди ж ми котимося....
Схаменіться, люди!!!
Не омине нікого смертний суд...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587711
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2015
автор: Тала Білокінь