Сама любов привабила у жили.
Когось винити – якось не з руки.
Тож хай поплаче серце – заслужило.
Бо віддавати велено борги.
Межу переступила самовільно –
Ніхто не кликав, не тягнув, не вів.
То чом же серце скаче божевільно,
Коли його торкаюся слідів?
Хай серце плаче. Це йому корисно.
Хотіло в книгу? Має «happy end» -
Над ним вагітна громом хмара висне,
Життя не любить казок та легенд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587686
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)