Не видно добра і чутно лиш зло,
Відчутно як плине вже венами кров,
Там забуті слова, закриті думки
На залиті життя і пусті балачки
І нікому з людей вже нічого не треба,
Забили на всіх, шлють прокльони на небо,
Не хочуть, не вірять, не ставлять мети
Лиш сидять і жаліються замість щоб йти!
І століття просиджують пусто й намарно,
Віддали неправді всі душі задарма
Й забули, що значило бути скутим,
Вже пута окутали люто груди,
На муки не підуть ради спокути -
Злі круки формують ряди закутих.
І тут ніхто нікому більш не друг ніхто нікому вже не вірить,
Усі змінились але більшість перетворилась на звірів,
Та поглянь плювати всім на всіх і фільму вже погас екран,
Тут на чужих кістках кожен будує свій кар'єрний план.
Забиті в хлам, залиті в хлам
На дні бутилки шукають давно закритий храм.
Та скільки вам можна товкмачити, щи вже настав той день,
Чудовий день, коли життя це життя а не спорчений бюлетень,
І ти не пень і мить лишень і вже ти мисливець, а не мішень -
Співай пісень, відкрий свої очі на весь цей дивний світ,
Забуть про гніт, про печаль, шукай священний грааль,
Ламай граніт і кришталь, закуй всю волю у сталь
І ти побачиш, як ти змінишся, як зміняться всі,
Як стане житись тобі на Богом даній землі
Й побачиш інші погляди знайомих людей,
Пізнаєш в собі вищі сили щоб змінити усе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587643
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2015
автор: Amferatus