Дві сльози, обидві від жалю,
Падали на землю і зникали…
Та, що перша мовила: «Люблю!»
Інша тихо впала і пропала.
Їхні болі прийняла земля,
Стала солонішою від болю,
Та «Люблю!» лунало іздаля,
Перша виросла в струнку тополю.
Друга, мовчазна, сховала біль,
Збігла із горбочка у долину
І мовчала тиша звідусіль,
А в долині зацвіла калина…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587560
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2015
автор: Віталій Назарук