МИ ЗАВЖДИ БУДЕМО ІЗ ХЛІБОМ

Загриміло…Стало  темно  враз,
Небо  розривали  блискавиці,
Дощ  і  вітер,  ніби  водночас,
Виложили  вщент  поля  пшениці.
Недостиглий,  щедрий  урожай,
Що  леліяли  сніги  і  сонце  ясне
І  духмяний,  щедрий  коровай
Начебто  свічки,  ураз  погасли…
Але  сонце  підняло  хліба,
Встала    знову  золота  пшениця,
Зникла  у  людей  туга-журба,
Виглянула  з  печі  паляниця!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587548
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2015
автор: Віталій Назарук