Прогинатись розплавленим асфальтом у спеку,
Березовим стовбуром у хвилини буревію.
Бачити над собою драконову пащеку,
Та сіять у світ, як макове зерня, надію.
Ходити між хмарами під бубон громовиці,
Виловлювати блискавки голими руками.
Відчувати розпачі підстреленої птиці,
Та шептати «Вірую» пошерхлими губами.
Протискатись до мрії через голкову дірку,
Слухати стукотіння неприйняття у скронях.
Бачити, як гасять твою палаючу зірку.
Але втримати любов у захололих долонях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587503
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.06.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)