Біль…нехай піде він в нікуди..
Нестерпний біль, що ломить тіло..
Піди, молю-прошу тебе…іди,
Дай жити ще мені, це зрозуміло?!
Я не заручник твій, не забувай,
Мені ще боронити рідну Україну.
І за братів, що вже потрапили у рай
Здобути волю нашу солов’їну…
Для батька, матері і для дітей,
Щоб було небо в нас над головами,
Щоби не бачити заплаканих очей,
Щоби не були скорені катами.
Та куля в грудях, і вже засинаю
Пробач матусю, я зробив, що зміг.
Свою домівку гордо покидаю,
З надією у серці, яку завжди беріг…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587443
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2015
автор: Hrystyna