Повисолоплювали хмари язики.
Злизали неба бірюзу, усю до краплі.
Закрили сонце (пустуни!) на три замки
І влаштували справжні вуличні спектаклі.
Лунала простором рапсодія дощу.
Громовики у бубни били, мов шалені.
Несло це втіху подорожнику й плющу.
Втягали музику у нутрощі зелені.
Все інтенсивніше мелодія неслась.
Все яскравіші блиски повнили орбіту.
Сміявся лунко Громовержець – неба князь -
Про себе гучно заявив сьогодні світу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587397
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)