Село моє-село Кацмазів,
що спить на травах-подушках.
Кують зозулі у дубравах
тебе я бачу в своїх снах.
Село моє,так серце плаче
коли я згадую тебе.
Біжать по небу хмари-друзі
село назустріч мені йде.
Зелені очі очеретів
садів,городів береги.
Дороги і стежки у квітах
ведуть мене в поля,ліси.
Ніхто мене вже не зустріне
немає бабки,дідуся.
І тільки рідні дві могили
чекають на краю села.
Сусіди тоже повмирали.
Ніхто мене вже невпізна.
А пам"ятають тільки верби,
що низько голови схиля.
Живуть у хаті чужі люди
і заросли всі бур"яном
стежки де бігали малими,
де грались з вітром за селом.
Кохання перше,перші друзі.
Розмови тихі під вікном.
І місяць світить так яскраво
і заховавсь в долині сон.
Село моє,живи багато
ти ще років-віків.
І діти хай живуть у хатах
своїх дідів-батьків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587374
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2015
автор: кацмазонка