Вона прийшла так тихо і підступно,
Забрала вмить батьків й синів.
І як тепер її забути?
Не зможеш.. як би не хотів.
Пролита кров на землях українських,
Багато тіл лежало край доріг.
Застали страшні її дійства,
До кожного ступила на поріг.
Вона сміялась тихо і зловісно,
Що все руйнує на шляху своїм..
Руйнує землі, здійснює убивства,
Пройшла. І стало все пустим..
Вона впивалась кігтями у шию
І градом падала страшним.
І скоро люди тут завиють,
Мов вовки у нічному сні..
Вона прийшла. Ніхто її не кликав,
А проганяти взялися усі..
Народ ще "Сотню" недоплакав,
А сльози знову звідусіль.
Вона - не жінка зовсім, не хвороба,
Хоча останнє більше підійде..
Оця ненависть і озлоба -
Зоветься просто - Війна Йде..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587370
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 14.06.2015
автор: Victoria Ulynets