Ти не боїшся більше шторму.
Ти добре знаєш, що із ним робити.
Ти не боїшся його саме тому,
що жоден шторм не здатен потопити,
що взагалі літає - не пливе.
Але ти починаєш цінувати
ото велике, незбагненне й спільне.
І далі вже несеш його повільно,
боїшся вже хоч краплю розплескати,
так обережно, як мале дитя.
Ти його пестиш, підгодовуєш здається,
та бережеш від зовнішнього впливу...
І коли цього раптом не вдається,
і просто з неба упаде на нього злива,
ти з подивом збагнеш - воно міцніше над усе.
То вже не ти його - воно тебе несе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587317
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2015
автор: Yurko Okhapkin