Він був єдиним сином у сім’ї,
З ім’ям святим – Василь ще й Писаренко.
Синок і донька зовсім ще малі…
Осиротіли діти, батько, ненька.
Ланцюг життя, мов нитка, обірвавсь,
Не встиг солдат заглянуть смерті в очі.
Як вірити хотілося в дива,
У справедливість, що накаже злочин!
Та… В чорний траур вбралися Коби:
З Донбасу їде син Василь додому,
Для України все, що міг, зробив –
Під Мар’їнкою стрівся із бідою.
Червневе сонце потом залило
Усіх, кому боліла смерть солдата.
Зійшлось на цвинтар все-усе село,
Герою честь останню щоб віддати.
Він із світлин тихенько посміхавсь:
Чи то впізнав когось, чи то вітався…
Заплакав Гімн – Героя він ховав,
В повітрі залп трикратний… розірвався…
Потухла ще одна свята свіча,
Й душа бійця до раю стала в чергу,
А дітки його – хлопчик і дівча –
Чекати будуть батька на вечерю.
13.06.2015.
Ганна Верес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587169
Рубрика: Присвячення
дата надходження 13.06.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)