Ця пісня для тебе, ти чуєш? Зажди...
Я не знаю, де я, і не знаю, де ти,
І чому ти не відчиняєш до себе мости...
Я біжу назустріч вітру, туди, де горизонт сховався,
Чому він так далеко, коли я сам по собі залишався?
Чому завис у небі, як сокіл навесні?
Ще так далеко до щастя, а він летить вниз, до землі...
Я не хочу тікати, та змушений...
Розбитий долею, життям замучений...
Але я зміг! Зумів пройти шлях свій закручений!
На мене чекають, а я за сотні миль від дому,
Хоч і в одному місті, та душа там, зламала крила через втому...
Вона летіла до зірок, до щасливих очей батька і мами,
Але тіні не дали дорогу пройти, хоч я і незламний...
Тепер я втратив себе, але побачив погляд твій,
І виросли крила, і відкрився сонцем шлях мій,
Та це ти його відкрила чуєш? Ти, і ніжний погляд твій...
Тепер потрібний тобі, і собі потрібний віднині!
Тепер повернувся додому, тепер на святій вершині!
Подарунок від серця, тепер я в полоні очей,
Знайшов себе з тобою, серед мільйонів сліпих людей...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2015
автор: Lightbis