Моє любе Соненько,Янголятко,
Несу в розмальованім я горнятку
Тобі чай з цілуночків і малини.
Сон навшпиньки тулиться до хатини.
Скільки би століттями не бродила,
То у всіх тебе би я лиш любила.
Скільки би до тебе не добиралась,
З морями,лісочками привіталась.
Все одно б тебе лише відшукала,
Твоє личко,душеньку цілувала.
Моє рідне,ріднеє Янголятко,
Спить вже оленятонько,зайченятко.
Що тобі ще Янголе проспівати?
Ти повинен Соненько все це знати:
Ти найкраший в всесвіті,найдорожчий.
До моєї душеньки ти найближчий.
Я морями,лісечком проходила,
Прошукала щастячко і просила
В Боженьки,щоб стежечка лиш до тебе.
Бачиш,зорі падають вище неба?
То я їх просила,щоб так світили.
Щоби Янголятонька ніжки мили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586860
Рубрика: Присвячення
дата надходження 11.06.2015
автор: Відочка Вансель