[i]В той день, вони прощалися, назавжди,
Останній поцілунок, обпікав...
А дощ, солоні сльози нанизавши,
Їх відпускати, чомусь, зволікав...
І навіть час, не квапився летіти,
Бо розтавались, двоє, назавжди...
Та та мить, в серці завжди, буде жити,
Як між цілунками, казав не йди...
І догорав, між зір, останній вечір,
Час, смутком наповняв, осінній щем...
Два серця, розчинялись в порожнечі,
До миті, поцілунку під дощем...
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2015
автор: Валерій Кець