Надто зіпсований вечір,
Надто знесилена я…
Ми, мабуть, навік приречені
Катувати календаря.
Щурами з фатального судна,
Мертвими віями вниз
Лізуть хвилини й секунди,
Шукаючи свій «парадиз».
Надто прострочена страва,
Що ми готували вдвох.
Надто мерзенна справа:
Уявляти, що ти – бог.
Надто заплутані карти,
Надто невмілий гравець.
Твоя манія уявляти
Всі зусилля звела нанівець.
Надто я вже терпіла,
Надто багато швів.
Зболене щастям тіло
Ти обсікти зумів.
Надто дешева віза
У здалених закордонь.
Добре, що надто пізно
«Пити з твоїх долонь».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586755
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2015
автор: Юлія Кириленко