я люблю бога... чому?.. він є усюди.
як?..
бо лише він може бути водночас темним і змусити людину повірити у його відсутність. так народжується бог матерії, демон пекла. сам сатана.
так лише розчинившись у всьому зміг матеріалізуватися коли йому потреба.
а не коли нам це треба
і кожен раз коли ми вважаємо що пізнали його, він знаходить чергові аргументи для сумніву. тим самим створюючи хаос у голові. і ніби так і ніби ні.
таким чином ви знову не вітере у нього. він відпочиває. вдалося зникнути.
бог спритніший за нас. ми шукаємо його де-не-де. у космосі, у клітинах атомів. знайшли нейтрино вже!!.
а він розгонить себе до надсвітла і знову зникне. шукаааай вітра у полі.
та не шукайте факти його. хай вам добе буде. але ні. він знову виникає у деталях нашої свідомості.
він ніщо.що мається усюди.
ось він є і ось знову його немає.
ми навіть винайшли спосіб втримати і правити водою. і що у результаті. винищення водороду. чудово. хаотично. лаокон сміється дико хапаючи себе за голову і закручується у черговий вихор. маячня....
але він вправний організатор. а ми гірші гравці. і тут я навіть не певен хто ми. чим ми є по собі.
тому я певен у любові до його.
любов-як дружба-не вимагаючи фактів. сприймає все як воно є.
вона аюо існує. або ні.
у серці нашому переказуючи з кожним стуком вітання він АнтиЛаокона. Аз Єм
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586753
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2015
автор: Велес Є