Набери мене. Просто так набери і мовчи.
Я ж тебе так любив... Та, нажаль, загубив ключі,
Що від серця. Твого чи мого - не знаю!
Набери мене, я ж до ранку не засинаю!
Я чекаю дзвінка. Я чекаю тебе, ти чуєш?
Я не можу заснути. Ти зараз із ним ночуєш?
Тобі добре? За мене він, певно, кращий?
Всі ми гріші, а ти заслуговуєш щастя...
За усе що робив (і хороше, і зле) - пробач!
Певно він не такий, тож благаю - ти більше не плач!
З пам*яті видали все, що колись нас єднало,
не читай ці вірші! Мені просто самотньо стало...
Просто інколи пам*ять (ну тобто щодня, щоночі)
Вимальовує образ твій, запах і милі очі...
Просто думаю часом - якщо в тебе все владналося -
То навіщо зі мною так довго мучилась, нащо гралася?
Ну а зрештою... Вибач, що знову тобі пишу...
Сотні ж раз присягався, що я це колись залишу..
Ну навіщо? ти ж не читаєш ці кляті вірші...
Номер мій ти зітри - я ж у пам*яті твій залишив...
Набери...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586751
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.06.2015
автор: Дід Михалич