Нас хапає застуда в обійми,
І образи женуть і плітки.
Ще здавалось учора всі вільні,
У минуле не знайдеш квитки.
Ми почули занадто багато,
Наші очі втомились од сліз.
І серця одягаються в грати
Від колючок розкиданих скрізь.
Невідоме майбутнє чекає,
Хоч нового у світі катма.
А війна все горить не вщухає,
Де живуть і вмирають дарма.
Та дивись - не дивись, усе марно
Співчувай чи забудь про біду.
Все ж весна знову буде прегарна,
Сонця промені знищать імлу.
І зламаються леза і стріли,
Щоб до часу піти в небуття
Це ж у всесвіту є свої крила -
Чергування вмирань і життя.
01.03.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586730
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.06.2015
автор: Ольга Білицька