А час не повертається назад,
Як сильно нам би цього не хотілось.
Не виправиш минуле на свій лад,
Воно, немов холодний снігопад,
Довкола нас невчасно розлетілось.
То як мені зігрітися тепер?
І як до твого серця пригорнутись?
Бо спогади, мов крига - між ребер,
Занадто покохала я тебе.
Та час прийшов... та час прийшов проснутись.
Бо що нам за любов таку дають?
За відданість, терпіння і довіру?
Без роздумів у душу наплюють,
Допоки надто пізно не збагнуть -
СІМ'Я з двоїх випрошує офіру.
І як тепер забути, що було?..
БЕЗ ТЕБЕ Я МАЙБУТНЬОГО НЕ БАЧУ.
Хоч душу білим снігом замело,
Вишукую в снігах твоє тепло,
І плачу... плачу... від образи плачу.
10.06.15.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586676
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2015
автор: Богданочка