~

 
Кажуть,  що  скло  ковтати  легше,  аніж  правду
і  я  з  ними  згідна.
Вона  любила  писати  та  малювати  ангелів,
а  потім  -  прокидатись  зранку  щасливаю,
а  ще  потім  -  хоча  б  прокидатись....

Життя  не  питає.  
Хочеш  людину  -  в  тебе  її  заберуть:  причини,  відстані,  інші.
Нудить  від  когось  -  а  тримай  безліч  зустрічей  з  ним.
І  тоді  ти  мимоволі  починаєш  божеволіти.  

Ну  що  за  життя,  Господи,  не  трави
як  не  стримуйся,  заревеш.
І  в  кожного  третього  стільки  болю  в  житті,
що  до  неї  імунітет.

Вірити  в  те,  що  все  буде  добре  -  це,  однак,  сміливо,  але  не  реально.
В  справа  зовсім  не  в  тім,  що  я  песиміст.

От  наприклад  
"давай  залишимось  друзями"
Що?
-  "ваш  пес  помер,  але  ви  можете  залишити  його  собі"
ніякими  друзями  ви  не  будете.  І  не  надійся.

Кажуть,  що  час  лікує.  Наївні,  так  ви  ще  не  помилялись.
Минатимуть  дні,  тижні  чи  навіть  роки,  а  болітиме  наче  вперше.  
Ти  головне  роби  вигляд,  що  все  добре  і  тобі  буде  добре.
Іноді  розпач,  відчуття  образи  спонукають  звертати  гори.
Хоча  ні,  не  іноді...
~
Тепла  кава,  осінь  і  третя  ночі
Море  думок,  що  ніколи  не  в'яжуться  в  риму.
Повернеться  спокій  і  знов  засіяють  очі
Ти,  головне,  перед  ним  не  грюкни  дверима.

1/I/14

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586667
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2015
автор: Весна Туманова